Що, То що, Що тепер?

Разом погляньте на досягнутий прогрес і вирішіть, які корективи необхідно внести (45 хв.)

Що це дає?

Ви можете допомогти групам обміркувати спільний досвід таким чином, щоб досягти порозуміння та спонукати до скоординованих дій, а також уникнути непродуктивних конфліктів. Це дозволить почути кожну думку, одночасно відфільтрувати інсайти та визначити новий напрямок. Поетапний перебіг цього процесу робить його дуже практичним - від збору фактів про те, що сталося, до осмислення цих фактів за допомогою питання «І що з того?» і, нарешті, до логічних дій, які випливають з цього, за допомогою питання «Що тепер?». Колективний перебіг усуває більшість непорозумінь, які в інших випадках підживлюють суперечки про те, що робити. Ось і все!

П'ять елементiв структури – мінімальні вимоги

1. Формування запрошення

• Після спільного опрацювання поставте запитання: «ЩО? Що сталося? Що ви помітили, які факти чи спостереження були привернули вашу увагу?» Потім, після того як всі найважливіші спостереження будуть зібрані, запитайте: «І що з того? Чому це важливо? Які патерни чи висновки з'являються? Які гіпотези ви можете висунути?» Потім, після того як сенс буде з'ясований, запитайте: «І що тепер? Які дії мають сенс?»

2. Організація простору та необхідні матеріали

• Необмежена кількість груп.

• Стільці щоб люди могли сидіти в невеликих групах по 5-7 осіб; невеликі столики опціонально.

• Папір для створення списків. Для великих груп може знадобитися фліпчарт для збору відповідей.

• Предмет для передачі права голосу* (опціонально).

3. Розподілення участі

• Беруть участь усі

• Кожен має однакові можливості внести свій вклад за кожним столом

• У невеликих групах більше шансів, що кожен висловиться, якщо одна людина фасилітує і спрямовує роботу групи над одним питанням за раз

4. Формування груп

• Індивідуально

• Групи по 5-7 осіб

• Вся група

• Групи можуть бути сформованими командами або змішаними групами

5. Послідовність кроків і розподіл часу

• За необхідності опишіть послідовність кроків і покажіть «Сходинку висновків» (див. нижче). Якщо група складається з 10–12 осіб або менше, проведіть підбиття підсумків з усією групою. В іншому випадку розділіть групу на невеликі групи.

• Перший етап: ЩО? Учасники працюють 1 хвилину самостійно над питанням «Що сталося? Що ви помітили, які факти або спостереження вам запам’яталися?», а потім 2–7 хвилин у невеликих групах. Загалом 3–8 хвилин.

• Найважливіші факти з малих груп обговорюються з усією групою та записуються. 2–3 хвилини.

• За необхідності нагадайте учасникам, що включає в себе питання «ТО ЩО?».

• Другий етап: ТО ЩО? Учасники протягом 1 хвилини самостійно працюють над питанням «Чому це важливо? Які закономірності або висновки вимальовуються? Які гіпотези я/ми можемо висунути?», а потім 2–7 хвилин у малих групах. Загалом 3–8 хвилин.

• Найважливіші закономірності, гіпотези та висновки з малих груп обговорюються з усією групою та фіксуються. 2–5 хв.

• Третій етап: ТЕПЕР ЩО? Учасники працюють 1 хв. самостійно над питаннями «Що тепер? Які дії мають сенс?», потім 2–7 хв. у малих групах. Загалом 3–8 хв.

• Дії обговорюються з усією групою, фіксуються. Вітаються додаткові пропозиції. 2–10 хв.

Навіщо? Мета

• Сформувати спільне розуміння того, як люди формують різні точки зору, ідеї та обґрунтування для дій і рішень.

• Переконатися, що навчання базується на спільному досвіді: відсутність зворотного зв'язку = відсутність навчання.

• Уникнути повторення тих самих помилок або дисфункцій.

• Уникнути суперечок щодо дій, що базуються на нечіткості фактів або їх інтерпретації.

• Запобігти поспішним діям, які залишають людей осторонь.

• Спочатку викласти всі дані та спостереження на стіл, щоб усі могли почати з того ж рівня. Поважайте історію та новизну того, що відбувається.

• Будуйте довіру та зменшуйте страх, навчаючись разом на кожному етапі спільного досвіду. Розбирайтеся у складних завданнях у спосіб, що спонукає до дій.

• Досліджуйте, як питання ефективніші за відповіді, оскільки питання сприяють активному пошуку.

Поради та підводні камені

• Практикуйте, практикуйте, практикуйте... і тоді «Що, то що, що тепер?» стане для вас таким же природним, як дихання.

• Перегляньте з групами визначення кожного з цих питань (деякі групи можуть заплутатися, що належить робити на якому етапі) і, якщо потрібно, поділіться прикладами відповідей з усією групою.

• Зауважте, що прояв емоцій можна спостерігати як «Що» (наприклад, «багато людей посміхалися і сміялися»), а не як припущення, що люди були «щасливі».

• Під час обміну з усією групою збирайте по одній важливій відповіді за раз. Не намагайтеся зібрати відповіді від усіх груп або створюйте список лише за відповідями з однієї групи. Шукайте унікальні відповіді, які мають глибоке значення.

• Швидко і чітко втручайтеся, коли хтось перескакує сходинки «Драбини висновків».

• Не перестрибуйте етап «То що?» занадто швидко. Людям може бути складно пов'язати спостереження безпосередньо з закономірностями. Це найскладніше з трьох питань «Що?». Використовуйте «Драбину висновків» як нагадування про логічні кроки «вгору по сходах» від спостережень до дій.

• Цінуйте відверті відгуки та підтримуйте їх.

• Заплануйте час для підбиття підсумків - не применшуйте значення цього кроку, не поспішайте.

• Зробіть нормою підбиття підсумків за допомогою Щ³, хай навіть швидко, по завершенні кожної групової роботи.

Варіації

• Використовуйте предмет для передачі голосу в кожному раунді. Це уповільнює і поглиблює продуктивність Щ³

• Для питання «Що?» витратьте час на сортування елементів, що виникають, за категоріями. Наприклад, факти з доказами (наприклад, кожна людина в групі висловилася) і почуття (наприклад, я відчував радість, люди в моїй групі посміхалися і сміялися, я перейшов від відчаю до сподівання)

• Додайте питання «А що, якби?» між питаннями «То що?» і «Що тепер?»

• Під час етапу «То що?» розподіліть елементи за шаблонами, питаннями, висновками, гіпотезами/обґрунтованими припущеннями, переконаннями

• Запросіть невелику групу добровольців для підбиття підсумків перед усією групою аудиторією. Слід запросити до участі людей з сильними проявами емоцій та різноманітними ролями.

Приклади

• Для з'ясування історії та сенсу подій, що передували вашому зібранню, розпочніть зустріч із Щ³

• Для підбиття підсумків будь-якої теми зустрічі, яка викликає складні або суперечливі реакції

• Для груп, до складу яких входять люди з твердими переконаннями або особи, які домінують у розмові

• Для груп, до складу яких входять люди, яким важко слухати інших з іншим досвідом

• Використовуйте, коли потрібно змінити «лідер говорить людям, що думати, які висновки робити або які дії вживати» (часто ненавмисно)

• Як стандартна практика наприкінці всіх зустрічей

• Відразу після шокуючої події

• Для надання зворотного зв'язку в академічних умовах (наприклад, зворотний зв'язок від студентів до викладачів), велике спасибі Барішу Голланду.

Більше про предмети для переказання голосу: таким предметом може бути будь-що, що ви можете передати від однієї людини до іншої. Коли він у вас, ви можете висловитися. Коли його немає, ви можете слухати. Натуральні предмети, які приємно тримати в руках. Жартівливі предмети мистецтва також можуть допомогти розрядити атмосферу під час обговорення дуже серйозних тем. У крайньому випадку підійде книга або ручка.

Джерело: Вивільнююча структура, розроблена Анрі Ліпмановичем і Кітом МакКендлесом. Кріс Аргіріс запровадив «Драбину висновків» у книзі «Мислення, навчання та дія: індивідуальне та організаційне» (Сан-Франциско: Jossey-Bass, 1982). Пітер Сенге популяризував її у книзі «П’ята дисципліна: мистецтво та практика організації, що навчається» (Нью-Йорк: Doubleday, 1990).

Матеріали доступні за ліцензією Creative Commons License

Супровідні матеріали: